Едва родившись, верил неизбежно,
Что этот мир тебе для счастья дан,
И потому ты жил слегка небрежно
Не столько жил, как сколько отдыхал.
Едва учившись, возводил ты планы
И рисовал счастливую мечту,
И любовался девичьим ты станом,
И в танце вел подругу на кругу.
Едва женившись и снимая пенки,
Ты наслаждался жизнью, как вином
Любил ты гладить девичьи коленки,
Совсем не думая тогда, а что потом?
Едва столкнувшись с противостояньем,
Ты как актер на публике, страдал,
Но каплею за каплею познанье
Ты словно яд змеиный собирал.
Едва ты начал плыть против теченья,
То ощутил сей бренный мир на вес,
И начал придавать ему значенье,
И за деревьями ты смог увидеть лес.
Когда же ты вполне испил терпенье
Измерив землю мерою небес,
Познал себя, что ты лишь удобренье
Для будущих свершений и чудес.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мрачновато ты как-то: "змеиный яд...удобрение". Я тут надысь тоже стишок накропал - звучит так:
***
Я прожил жизнь, не более того
Чтобы узнать что я не знаю ничего.
Спасибо Господу за всё что Он мне дал, Не зря я прожил - Главное узнал!
Не занимайся мирихлюндией, Сашка, главное ты успел, и потому победитель.
Проза : ВАВИЛОН - НЕВЫДУМАННЫЙ ГОРОД - Олег Хуснутдинов Наверно, это навеяно сказкой Салтыкова-Щедрина о разных городах глуповых, а может просто шальной, озорной ветер нашептал очередной рассказик о маленьком, невыдуманном городе в стране не верующих...
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.