28..Как визг железа по стеклу,
В объём вонзился карк вороний…
Колдун скормил программу Псу…
И я вдруг замер на бегу,
Почуяв замысел погони…
***
29..Не люблю, когда совесть Душу мне гложет,
И навязчив вопрос: бытовать – или Быть?
И, когда в хомутах, меня в бизнес, как лошадь, -
Нагрузив через край и Вожжами стреножив, -
Гонят, «Камень Сизифов» на гору катить
***
30..Не люблю, когда Зверь мне диктует Число;
И Мытарь при нём Печать сторожит.
Не люблю, когда Князь - мне плевелы в Чело,
Сутью Вора на Трон насаждает в Закон…
И «деньги» берёт в подакцизность души…-
В этом бизнеса суть, - как отрасли Лжи.
***
31..Зверь Мамоны рычит, понуждая грешить…
Достает до Святынь власть печати властей:
Коль «на руку печать» - это - ради Мошны.
А «печать на чело» - это Мысли о ней.
Лев Неф,
Севастополь, Россия
Лев Тимофеевич Нефёдочкин
О себе... и, через смысловую нагрузку, в свою меру - о каждом...
Вживую - я «бабник» и ёрник…
Смеюсь иногда в ситуациях спорных.
И чистого Слова - слуга и поборник,
Когда над душой издевается ёрник,
Лишая защиты её и опоры…
Продолжение здесь:
http://www.stihi.ru/2013/03/23/7954
*****************************************
* Неф - В архитектуре - часть Храма (Цельного)
Живу и работаю в Севастополе (49-26-13; +7(978)7023299 e-mail автора:levnef@yandex.ru сайт автора:http://www.stihi.ru/avtor/levnef (копировать в поиск)
Прочитано 3752 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
