- Знову мені якусь недолугу свічечку поставили, - бурчав підсвічник. – Тільки вигляд псує. Всі знають який я вишуканий і блискучий, з дорогого металу. Одним словом - красень. Та ще й старовинного поважного роду. А тут на тобі, дали мені в компанію якусь нікчемну свічечку - ні вроди ні породи. Та й куплена, мабуть, за пару копійок. Кому вона така потрібна?
Гірко було слухати ці слова маленькій, тендітній свічечці:
«Невже я така нікому не потрібна? А я ж так усіх люблю, що згоріти за них готова».
Настала ніч. Тихо плакала свічечка. Проте ніхто її не чув, а через темінь і не бачив...
Раптом блимнув слабенький вогник. Тремтяча рука господаря піднесла запалений сірник до свічечки. Та одразу ж спалахнула яскравим полум’ям. Горіла. Згоряла. Топилася на очах. Гарячий віск скапував на підсвічник, чим його ще більше дратував.
- От нечупара! Бруднить мене своїм воском і кіптявою, - обурювався підсвічник. - Вже би швидше згоріла.
Вона й згоріла... Тихо... Тільки застиглі крапельки воску і обгорілий кусочок маленького гнотика нагадував, що тут була свічечка.
- Нарешті то я позбувся її, - буркотів задоволено підсвічник. - Ще б хтось витер ці брудні сліди і ніщо вже не буде псувати мого вигляду.
* * *
- Шкода - згоріла, - промовив старечий голос, витираючи слід від свічечки. – Тепер підсвічник можна заховати. Кому він потрібний без неї?
* * *
Ще коли свічечка горіла, на стіні з’явились три силуети: свічечки, підсвічника та господаря. Вони були темно-сірі. Такими подібними й однотонними їх світло робить.
- Щось мій господар занедужав, - говорив його силует. - З ліжка встати не в змозі. Добре, що ви були під рукою, – обізвався він до двох інших. – Тож він зміг запалити свічечку і знайти ліки в тумбочці. Йому тепер значно краще. Шкода тільки лише, що свічечка догоряє, та життя вона йому врятувала.
Тут свічечка догоріла. Силуети зникли…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 13650 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
