Я зайду у таємну кімнату,
Зачиню за собою всі двері
І замкну всі замки, а ключі
Просто викину в вихор вітру,
Щоб ніхто—ні душа, а ні тіло,
А ні ворог, підступний, лукавий—
Не змогли знов відкрити ці двері,
Бо до мене прийшов Коханий!!!
Я сама не зроблю а ні кроку.
Просто буду на Нього дивитись...
Як говорить Він, як Він ходить,
Як сміється і співчуває,
Як Він любить і як співає...
Я так хочу від Тебе навчитись!!!
Я сама ні на що не спроможна...
Я сама ніби гола травинка...
Ти — надія моя і сторожа!
Ти піклуєшся й любиш — це дивно!!!
Що віддати Тобі я можу,
Щоб до Тебе міцніш притулитись?!!
Просто серце Твоє відчувати,
Просто в очі Твої дивитись...
Пізнавати Тебе я прагну
Так, як Ти відкритись бажаєш
Через Слово і Духа Святого...
Ти мене повсякчас чекаєш...
Дивна зустріч в таємній кімнаті:
Спокій... Радість... Купання в любові...
...Розбиваю тюремні грати!!!
Мій Господь, я іду за Тобою,
Щоб у світі Тебе являти!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Прочитано 10211 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Одинокая женщина... (Беседа первая) - Сергей Сгибнев Одинокая женщина. Этим сказано все:
Окруженье и взгляды; поведенье ее,
Настроенье изменчиво, не ухватишь за нить.
Одинокая женщина…. Ну, кого же винить?
Почему одинокая? Ведь, на зависть другим,
Ты взяла и характером, да и всем остальным.
Только жизнь все не клеится, а идет стороной –
Тот любимый, единственный строит счастье с другой.
Одинокая женщина, как чужая жена –
На минуту желанная, а потом не нужна.
Счастья хочется женщине, только где же возьмешь?
Получается, вроде бы, понарошку живешь.
Это стихотворение Ларисы Беккер я прочитал в письме одной моей знакомой. Уверен в одном – это не поэзия «О…» – это крик. Крик одинокого сердца! Как много их вокруг, вот таких одиноких женщин и мужчин, у которых есть, казалось бы, все, а вот «жизнь все не клеится, все идет стороной…»!!
